Натаха

І зорі світили нам із піднебесся...

І ось саме цієї глибокої ночі

Ми вибирались із Бундесу.

І по радіо всі говорять лише польською мовою,

Ось і я згадував собі,

Згадував, і не міг згадати.

Як же так, думав, все життя — як оце польське радіо:

Демократія, думав я,

Партнери в Берліні,

Стрілки під російською синагогою,

Нормальний курс,

Гарантія на півроку з правом продовження.

І ось ми разом вибирались із Бундесу,

З її документами і моїми боргами,

Наче Марія і Йосип на двох віслюках,

Купуючи на заправках лише найнеобхідніше —

Консерви і презервативи.

Вже десь під Варшавою, коли і консерви не лізли,

І радіо глохло від утоми,

Я почав засинати, піднімаючись у піднебесся.

Саме тоді на трасі з'явився мотель.

Вона його помітила першою.

Першою вона до нього і увійшла.

Натаха, просив я її, тільки не радіо,

Лише пару годин, Натаха,

Дай охолонути своєму силікону,

Вимкни це радіо "Марія",

Що ти хочеш почути?

Які новини можуть бути у католиків?

В них немає новин з часу

Останнього хрестового походу.

Дай відпочити своєму серцю, шепотів я,

Дістаючи свої пилки і ножиці,

Дай йому відпочити...

За дві години, прокинувшись,

Витягнув її з душу і переніс до машини.

Ну, думаю, справді —

Не ховати ж її до багажника,

Тупо якось: кохану жінку совати в багажник,

Хай уже сидить поруч зі мною,

Доїду до Мостиська — поховаю по-людськи.

І вже на самому кордоні, не знаю,

Що зі мною трапилось,

Ранок був холодний і свіжий,

І я на якусь мить відійшов собі відлити.

І саме тоді вони й випасли наш мерседес —

Троє берлінських знайомих, ішли по сліду,

Винюхували нас серед темних доріг,

Тепер стояли біля машини і говорили —

Тихо, говорили один до одного,

Тьолка спить, він десь поруч,

Тихо, не розбудіть тьолку,

Не розбудіть тьолку...

Що такий смурний, братішка, —

Запитав український таксист,

Вже на виїзді з Мостиська, —

Що за діла? А що я міг йому сказати?

Я ніби пілот Люфтваффе,

Так ніби юнкерс мій підбили,

А сам я встиг вистрибнути.

Мені б тішитись, а я стою посеред лісу,

І лише повторюю: бляха, ну звідки тут

Стільки білоруських партизанів?

Ну що, далі водій почав співати,

Ясна річ — бандитські пісні,

Такі поморочені, що їх

Жодними словами не перекажеш,

Але, якщо переказати своїми словами,

То вийде десь приблизно отак,

Як у нас зараз виходить: