Жовтий Князь

Челядь, ну що тут у вас,

Все норм? Тоді ось мій наказ:

Худобу і жрачку - все напоказ.

Десь раз у сто років

Чутно його крики і чутно його кроки

Чутно як своїми щелепами всюди риє поки

Ти або тікаєш з хати або падаєш від дотику.

Я бачив все це у розтині

В багряно-жовтому розчині,

З ним завжди ті що непрошені

З долини тих що непрощені

Хтось здався швидко а хтось ще ні.

(Верба рясно плаче)

(Ой чому в жовтім полі)

А хтось все живе і живе як князьок на перині,

Жере і жере поки десь попідтинню

Дрібний середняк добуває лічинок

І вже жовчю ригає бо воно ж і не дивно,

Біля княжих покоїв так бути повинно -

По собачим законам усе покоління

Поскидають в яри, навіть не в домовини.

Тупо лінь заривати - саме якось згине.

Гнілі буряки - то делікатес,

В меню і ховрашатина є навіть десь,

Юшка с горобцями або без -

Це від шефа комплімент наче буябес.

Володарюють як змії,

Їсти не смієш

Поки князь не кине щось як канібало-свиням

Хтось у полі гне спину

Поки голод не спине

І не змусить батька передати естафету сину.