G#mТака тендітна, немов цвіт абрикосовий,
Я забуваю з тобою про зиму й осені,
C#mЯ забуваю з тобою, що ця війна без D#mкінця...
G#mА я - хлопчисько простий з Дикого Заходу,
Люблю неначе востаннє та з розуму зведу!..
C#mЛюдині треба людина, а я завжди кудись D#mіду...
D#mТи знаєш, я - не герой з ікони!
G#mПоживемо-побачимо! Поживемо, D#mдавай!
G#mШукає теплу щоку твій холодний ніс,
Я забуваю з тобою, що світ це темний ліс...
C#mЯ забуваю з тобою, що спокою - гріш D#mціна...
G#mА я - хлопчисько простий з Дикого Заходу,
Люблю неначе востаннє та з розуму зведу!..
C#mЛюдині треба людина, а я завжди кудись D#mіду...
D#mТи знаєш, я - не герой з ікони!
D#mЯ теж шукав свій маленький рай!..
D#mТи усміхаєшся так безпорадно...
D#mПоживемо, і не питай!..
C#mЧому правда чужа така мила,
F#Своя - як під серцем ніж?..
G#mЯк запах випитої зранку наодинці кави,
І ми немов в старій французькій мелодрамі,
C#mВ якій герої не знають чого хочуть, D#mпробач...
G#mЯ так люблю твою смішну ранкову неохайність,
Перечекати б цей дощ, цю учорашню крайність...
C#mЯ так люблю твій старенький червоний D#mплащ...
D#mТи знаєш, я - не герой з ікони!
D#mЯ теж шукав свій маленький рай!..
D#mТи усміхаєшся так безпорадно...
D#mПоживемо, і не питай!..
C#mЧому правда чужа така мила,
F#Своя - як під серцем ніж?..