EmНе нарікаю я на Бога, не нарікаю ні на Gкого.
DЯ сам себе, дурний, дурю, та ще й Cспіваючи.
EmОрю свій переліг — убогу ниву! —
GТа й сію слово. Добрі жнива
GКолись-то зійдуть. І Dдурю
CСебе-таки, себе Emсамого...
EmОрися ж Cти, моя ниво, Dдолом та Emгорою!
EmТа засійся, Cчорна ниво, D волею Emясною!
GОрися ж Dти, Cрозвернися, полем Gрозстелися!
AmТа посійся Emдобрим Dжитом, долею Emполийся!
Розвернися ж на всі боки, ниво-десятино!
Та посійся не словами, а розумом, ниво!
Вийдуть люде жито жати, веселії жнива!..
Розвернися ж, розстелися ж, убогая ниво!!!
EmЧи не Dдурю себе я Emзнову
GСвоїм химерним добрим Dсловом?
AmСебе-таки, себе B7самого,
EmНіж з Dворогом по правді Gжить
B7І всує нарікать на EmБога!