EmЗнову місяць Cблукає зоряним Gнебом.
Знову чую скрізь сон тихі кроки твої.
Я не знаю тебе, я не знаю про тебе.
І для чого приходиш з далеких тих днів.
Так багато у тебе хотів запитати,
Та напевно як завжди не вистачить слів.
Скільки повзати ще нам, а не літати?
І для чого приходиш з далеких тих днів?
EmТи мені пробач, Cя колись Gнародився в своїй Amкраїні.
EmТи мені пробач, я Cживу ніби вдома, але як Gемігрант.
EmТи мені пробач Cза забуті пісні Amі сльозу на Bкалині.
EmТи мені пробач, C незнайомий мій Gбрат.
GmНіби все у нас D#є, більше навіть не A#треба:
Синє небо і жовте колосся ланів.
А насправді ми просто тікаєм від себе.
Ти про це нагадав нам з далеких тих днів.
GmТи мені пробач, D#я колись A#народився в своїй Cmкраїні.
GmТи мені пробач, я D#живу ніби вдома, але як A#емігрант.
GmТи мені пробач D#за забуті пісні Cmі сльозу на Dкалині.
GmТи мені пробач, D# незнайомий мій A#брат.
CmСтогнали гори, Dmридали D#ікони...
FСпадали зорі комусь на Gmпогони...
D#Червоне поле, червоне A#небо...
FТакого не треба, більше не D#треба!
CmІ на віки віків, Dm повсяк час і D#нині
FБудуть дивитись на нас очі Gmсині...
D#Березові хрести, і земля у A#руїні,
FІ останні слова: "Cлава Україні!"