А раптовні сиренні гудки —
Голосні, як, здається, ніколи...
Як яскраво вогні покололи
О, як добре мені, що оден, що голоден
Тільки синії вина безоден,
Тільки срібнії сурми сирен!
Чи ясніш засвітились одбиті?..
Як нові або щойно обмиті,
Кришталіють нічні ліхтарі.
О, як добре мені, що оден,
О як легко мені, що голоден,—
Тільки синії вина безоден,
Тільки срібнії сурми сирен!
Із Подєбрат до Праги і назад
Щоб завтра знову полинути, як птиця
Якій ніде надовго не сидиться
Якій простір, вітер, а не сад
Най вигнання часами у стократ
Бува темніш і тяжче, ніж темниця
Іще ясніш і різьбленіше сниться
На чорнім тлі - золотоверхий град