Манекен

Не дивляться нікуди -

Вони зроблені зі скла.

Я майже, як людина

За грубим склом вітрини,

Але під модним костюмом

Моє холодне тіло.

Посеред магазину

Стою і приміряю різні маски:

То мудрі і веселі,

То бідні і нещасні.

А я хотів би жити,

Я міг би полюбити,

Поміняйтеся зі мною,

Хто змучився від свої ролі.

Я дуже хочу жити,

Я не можу бути мертвим.

Я - манекен з пластмаси -

Дурна пап'є машина,

Ненатуральним сміхом,

Криве моє лице.

Є люди - манекени,

Є манекени, як люди.

Хто знає: кому більше

Від бога треба тепла?