AmГомоніла Україна, Fдовго Eгомоніла,
AmДовго, довго кров Fстепами текла - Eчервоніла...
FТекла, текла та й висохла, cтепи Amзеленіють,
FДіди лежать, a над ними кургани Eсиніють...
AmТа що з того, Fщо високі? Ніхто їх не Eзнає,
AmНіхто щиро не Fзаплаче, ніхто не Eзгадає.
FТільки вітер тихесенько повіє над Amними,
FТільки роси ранесенько cльозами Eдрібними
AmЇх умиють. FЗійде сонце, осушить, Eпригріє.
AmА онуки? Їм Fбайдуже, жидам гречку Eсіють...
FБагато їх, а хто скаже де Ґонти Amмогила?
FМученика святого де Amпохоронили?
FДе Залізняк, душа щира, де Amодпочиває?
FТяжко! Важко! Жид панує, а їх не Eзгадають...
AmГомоніла Україна, Fдовго Eгомоніла,
AmДовго, довго кров Fстепами текла - Eчервоніла...
FІ день, і ніч ґвалт, гармати - земля стогне, Amгнеться...
FСумно, страшно, а згадаєш — серце Eусміхнеться!