Приспів:
AmА я просто мовчу, у мовчанні моєму Emбезодні.
AmПочуттів - відчуттів, емоцій, вражень Emдумок.
DmІ якщо хтось відчув, Gщо я завжди такий як Emсьогодні..
GТо мовчання моє, то Fлише перший глибокий Gковток.
AmЯ вдихаю повітря, глибше, чистіше, повніше..
GПринесіть мені ключ, бо я знову не бачу дверей.
AmХтось по трупах біжить в телевізорі гучність притишив.
GЩоб ніхто не почув, скільки в ньому порожніх Cлюдей.
FДайте випити зла, дайте горя налити по Gвінця,
CСкільки ваших дітей доживе до найкращих Gчасів.
AmВибігають вони із глибоких, печальних провінцій,
GНатхнення несуть до далеких чужих Amполюсів.
Приспів:
А я просто мовчу, у мовчанні моєму безодні.
Почуттів - відчуттів, емоцій, вражень думок.
І якщо хтось відчув, що я завди такий як сьогодні..
То мовчання моє, то лише перший глибокий ковток.
Пролетіла печаль, наче куля між серцем і мозком.
Хто натисне на газ, бо йому не потрібне тепло.
Геніальний поет, раптом стане тупим відморозком.
І натхнення втече, ніби його й не було.
В ранах схований біль, але в шрамах зашиті пригоди,
В них утрати печаль і шаленого подвигу спів.
Ми вважали за честь клопітке катування природи,
І шукали розради у скупченнях матєрних слів.
Приспів:
А я просто мовчу, у мовчанні моєму безодні.
Почуттів - відчуттів, емоцій, вражень думок.
І якщо хтось відчув, що я завди такий як сьогодні..
То мовчання моє, то лише перший глибокий ковток.
Спопеляє вогонь, все, що в дорозі зустріне.
В нього фільтрів нема, йому байдуже кого палить.
Завалили його товстим шаром вологої піни,
Спалахнув і погас, це життя тривалісттю в мить.
Перехрестя доріг, наче символ двозначності долі.
Та куди б ти не йшов, стрінеш того, хто на тебе чекав.
Хай на кожного з тих, хто сумлінно служив у неволі.
Припадає десяток чи сотня незломлених гав(?)