F#mЗамерзлі руки. Як той віск обличчя.
BmЗгорблене тіло Dхолодом C#окуте.
F#mСтарезні лахи зачорненні ніччю.
BmУ сталь-кайдани Dніженьки C#закуті.
F#mВ сивім волоссі - місяць лишився.
DУ цей полон він віддавсь C#mдобровільно,
F#mІ сяє лика навкруг ореолом.
BmМадонна йде. C#mНемов свята. F#mПовільно.
F#mВона Eкрокує F#mгордою Eходою.
F#mЗакута Eв Bmгоре. DЗгорбленая C#мати.
BmХто смів Dв окови матір C#закувать?
F#mОгорнута ранньою імлою.
DВ супроводі осіннього C#mтуману.
F#mДо Голгофи йде і гомонить з собою,
BmА голос Dвпадає брязкотом C#кайданів.
F#mВона Dіде. Мов Bmнежива. C#mСталева.
Немов душа із залізяччам злита.
Лиш видають її очей озера.
Ті очі матері слізьми налиті.
Гарячі ріки із них витікають.
Течуть по щоках. Омивають шию.
Гарячим пеком до грудей стікають.
Ті сльози матері - палко-жаркії.
F#mВуста її шепочуть щось до Бога.
DУ нього просять за свою C#mдитину:
F#m"Прости ж його. Не відає, що творить...
BmПрости! Помилуй Eмого F#mсина..."