CЯ з України, з Івано-Франківска, може хто Gчув?
CМісто чудове, колись називалося Станіславув.
FСто років тому тут був випадково письменник Франко,
CЄ промисловість в нас: Gхімія, дошки, хліб, Cмолоко.
Зліва Бистриця, справа Бистриця - купа води.
Але ні люди, ні риба не квапляться лізти туди.
Їде тролейбус набитий на Пасічну - виджу з вікна...
Це моє місто, маленьке і затишне - Га-ли-чи-на!
Кручені вулиці, липи з тополями та ялинки.
Сорочки вишивані, яйці мальовані і рушники.
Три автостанції, аеропорт, колійовий вокзал,
Електростанція, клуб комунальників, водоканал.
Польська ратуша, й, кажуть, під нею - підземні ходи.
Але ніколи не мав я бажання пхатись туди.
Їде машина, а в кузові крадена тона вапна.
Це батьківщина, це моє місто - Галичина!
А це є найбільша і найбіліша із всіх білих хат.
Тут облрада, а трохи раніше сидів апарат.
Влада змінилась, та все залишилось - ті самі діди.
І, може, тому я їх ігнорую - не лізу туди.
А на Дністровській - базари, кіоски, торгові ряди.
Та грошей не маю і я сі не пхаю писком туди.
Всі щось купують, міняють, гандлюють - людей, як... пшона!
Ой, рідний краю, тебе я кохаю, Галичина!
Зліва Бистриця, справа Бистриця - купа води.
Польська ратуша, й, кажуть, під нею - підземні ходи.
Трохи наївна, трохи весела, а трохи - сумна...