AmБуло колись, де Cі як не Gзбагну,
AmСталося дивне, Cчи долі Gдіяння.
DmТебе зустрів, чи можливо Aнаснив,
DmТа й полюбив в один раз і Aвостаннє.
Твоїх очей синь озер чарівна,
Коси - ліси, вітри шовком шепочуть.
Ружа - краса розлива полум'я,
Не відпуска мене зваба дівоча.
Манять, печуть вогне-вишні вуста,
Зваблюють перси – говерли цукрові.
В лоні ланів я навік загубивсь,
Та й опинився в полоні любові.
CПолони, полони мене в Gдень і вві Amснах,
CЗапали-но вогнем Gмоє серце Amшалене.
CПолечу повесні, Gзакричу в Amнебесах,
Сповнений мрій, твій я вершник міцний,
Я прилечу на коні дивокрилім.
Злую біду зупиню, одведу,
Тебе візьму, заберу в небо - вирій.
Я один з тих, хто це диво узрів,
Орден палкий, військо лицарів вірних.
Буду з тобою, твій незмінний герой,
Земле моя, моя діво - родино.
Полони, полони мене в день і ві снах,
Запали-но вогнем моє серце нестямне.
Полечу повесні, закричу в небесах,
Пломеній, променій, осягни до гори.
Ти гори, моє серце, у щасті і болі.
Зачаруй, подаруй мені світ - кольори,
Полони, полони мене в день і вві снах,
Запали-но вогнем моє серце, калино.
Полечу повесні, закричу в небесах,
Моя любима, Ладо єдина, Несповідима.